Пізнє стягнення

Як це виглядає

Межу задають внутрішні правила: десь це 90 днів прострочення, десь 60 або 180. На цей момент із боржником уже були десятки дотиків, частина контактів не працює, обіцянки зривалися.

Тут менше масових нагадувань і більше індивідуальної роботи. Пошук актуальних контактів, пропозиції розстрочення чи реструктуризації, офіційні претензії, підготовка до суду. Частину боргів передають агентствам або продають.

Чому це важливо

Пізня стадія — це рішення про гроші, а не лише про дзвінки. Кожен борг тут дорого обходиться в обробці, а шанс повернення нижчий. Керівник обирає: продовжувати власними силами, йти до суду, передати агентству чи продати портфель.

Якщо не рахувати ці варіанти, компанія довго тримає безнадійні борги на дорогих співробітниках або, навпаки, надто рано віддає те, що могла б повернути сама.

Що з цим робити

Порівнювати рівень повернення за кожним шляхом: власна робота, суд, агентство, продаж. Враховувати не лише зібрану суму, а й витрати на її збирання.

Сегментувати: у боржника з робочим контактом і частковими оплатами інші перспективи, ніж у того, хто зник. Зберігати історію всіх дотиків: вона потрібна і для суду, і для покупця портфеля.

Пам’ятати про позовну давність і правові обмеження. Вони різняться за країнами, тож графік пізніх дій треба погодити з юристом.